Головна » Статті » Статті

Повернення на батьківщину сімейного архіву Галаганів
В основі колекції Чернігівського обласного художнього музею лежить родинна колекція Галаганів, зібрана членами цього знаного козацько -старшинського роду протягом ХVII-ХІХ століть.

Найбільшу частку її складає сімейна галерея, представлена портрета¬ми восьми поколінь Галаганів, а також їх численних родичів - Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Ламздорфів. Є в цьому зібранні і твори західноєвропейського живопису та графіки ХVIII-ХІХ століть, здебільшого, на жаль, невідомих авторів. Широко представлені твори українських та російських художників XIX століття, а також роботи народних майстрів.

Відомо, що окрім художніх творів у родовому помісті Галаганів - в селі Сокиринцях – знаходився і фамільний архів, в якому зберігались численні документи ХVІІ-ХІХ століть. Зважаючи на їх історичну цінність, частина цього архіву була опублікована ще у 1883 році у журналі „Киевская старина" з люб'язної згоди останнього представника цього роду по чоловічій лінії, відомого державного та громадського діяча Григорія Павловича Галагана (1819-1888). І надалі ці матеріали прислужилися не одному досліднику української історії.

Сімейний архів, звичайно, поповнювався і нащадками Григорія Павловича, зокрема, членами родини його племінниці Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган, які володіли Сокиринцями до 1917 року.

Як з'ясувалось, саме фамільні реліквії цієї родини потрапили за кордон разом з останнім господарем маєтку - графом Миколою Кос¬тянтиновичем Ламздорф-Галаганом (1881-1951). У 2005 році його онука Єлизавета Блейк з США під час візиту до України передала їх Чернігівському обласному художньому музею.

Привертають увагу оригінальні сімейні фото, датовані 70-80 роками XIX століття. Це фото подружжя Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган, уродженої Комаровської (1846-1899) та її чоловіка Костянтина Миколайовича Ламздорф-Галагана (1841-1899), їхніх дітей - Сергія (1876-1928), Павла (1879-1954), Миколи (1881-1951) у різні періоди їх життя.

Дуже цікавими є оригінальні фото краєвидів Сокиринців, датовані 1901 роком роботи П.Брока – це і готична каплиця, готичний місток, зимовий сад, види та інтер'єри палацу – кабінет з родинними портрета¬ми, які окрім декількох є в нашій колекції: вітальня, їдальня з картинами, які також представлені в музеї, іконостас церкви Св. Варвари.

Музей отримав також і оригінал журналу „Столица и усадьба" за грудень 1914р., присвячений Сокиринцям. Серед матеріалів сімейного архіву і копія заповіту К.П. Галаган від 16 листопада 1916 року, де вказані усі родичі та родові помістя Ламздорф-Галаганів. Цікавим є і ще один документ – свідоцтво про внесення до родової книги дворянства Олександри Миколаївни Ламздорф - Галаган за підписом князя Володимира Трубецького, датований 1930 роком, а також оригінал журналу „Новикь", виданий російським історико-родовим товариством у Нью-Йор¬ку 1941 року з родоводом Ламздорф-Галаганів з початку XVII століття.

Дякуючи цьому архіву, були уточнені дані щодо портрета Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган роботи М.Потапова 1899 року, який зберігається в нашій колекції і репродукція якого вміщена в журналі „Столица и усадьба" та її чоловіка Костянтина Миколайовича Ламздорф-Галагана, роботи Ф.Бухгольця, 1898 року, який потребує реставрації.
Завдяки гостям з Америки виявилось, що існує і портрет Олександри Ламздорф-Галаган (Швецової), представниці 9 - покоління галаганівського роду, матері Єлизавети Блейк, написаний у 30 роки XX століття відомим художником - портретистом Савелієм Соріним. Про це свідчить обкладинка журналу „Тown and Соuntry" № 1 за 1931 рік та фото з персональної виставки Соріна у Нью-Йорку.
До речі, С. Сорін у 1896-1899 роках навчався в Одеській художній школі у К. К. Костанді, закінчив її з медаллю, що давало право на вступ до Академії Мистецтв без іспитів. З 1899 року він навчався в Академії Мистецтв у І.І. Творожнікова, В. Е. Савінського і І. Ю. Рєпіна. Писав в основному портрети, брав участь у виставках „Мира искусства". У 1920 році переїхав до Франції. У його доробку портрети відомих діячів мистецтва – О. Горького, О. Бенуа, Е. Дузе, Г. Павлової, Ф. Шаляпіна та багатьох інших.

Згідно заповіту, 30 картин С. Соріна були передані його вдовою Третьяковській галереї та іншим російським музеям, а 1974 року відбулася виставка цих робіт в Москві та Ленінграді.

Родина Єлизавети Блейк, у якої зберігається ця чудова пастель¬на робота, обіцяє подарувати її наступного року разом з портретом самої Єлизавети Блейк, написаним також відомим американським художником.

Якщо наші сподівання справдяться, то в Чернігівському художньому музеї будуть представлені портрети 10 поколінь цього знаного роду, підтверджені та доповнені матеріалами з сімейного архіву Ламздорф - Галаганів.

Ральченко І. Г.,
директор Чернігівського
обласного художнього музею ім. Григорія Галагана (м. Чернігів)





QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Категорія: Статті | Додав: Катріна (24/02/2012)
Переглядів: 2191 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: