Головна » 2014 » Листопад » 24 » ЗРАДА І СПОКУТА АБО ЧОМУ АКТУАЛЬНА ГАЛАГАНІВСЬКА КОЛЕКЦІЯ
09:04
ЗРАДА І СПОКУТА АБО ЧОМУ АКТУАЛЬНА ГАЛАГАНІВСЬКА КОЛЕКЦІЯ
На відзначенні 306-ї річниці Батуринської трагедії Левко Григорович Лук’яненко, відомий політичний і державний діяч, принагідно згадав про роль зради у цих трагічних для України подіях. Бо якби не виказав таємний вхід до фортеці пріснопам’ятний полковник Ніс, чи змогли б росіяни взяти штурмом одну з найкращих оборонних споруд тодішньої Європи. А отже історія наша могла б бути зовсім іншою…
У цьому контексті показовою є ще одна історія, історія відомого козацько-старшинського роду Галаганів, мистецька колекція якого зберігається у нашому музеї. Це найдавніша приватна збірка в Україні, яка окрім творів західноєвропейського мистецтва містить унікальну родинну галерею, що нараховує портрети 9-ти поколінь цього знаного роду.
А започаткована вона портретом Гната Галагана, знаного прилуцького полковника, який, за переказами, доклав руку до зруйнування Чортомлицької Січі і страти запорожців, котрого, як писав Дмитро Яворницький: «запорожці вважали другим своїм, після Москви, найлютішим ворогом і на голову якого закликали найможливіші прокляття». Тому й не дивно, що на портреті, датованому 1740-ми роками, не стільки знаний полковник, скільки стара надломлена роками, а може й гріхами, людина.
Тяжко переживав батьківський гріх єдиний син Гната Галагана Григорій, також прилуцький полковник, який, отримавши пернач з рук батька, зрікся його достроково, а потім і зовсім усамітнився у Сокиринцях, де описав свою нещасливу долю в автобіографічних нотатках «Жизнь моя». Його парадний портрет також представлений у нашій Галаганівській залі.
Після побудови у 30-х роках ХІХ століття Сокоринського палацу, який сучасники називали «українським Парнасом», колекція поповнюється не лише родинними портретами, а й зображеннями українських гетьманів – Богдана Хмельницького, Івана Скоропадського, Павла Полуботка і навіть Івана Мазепи, який довгий час приховувався під назвою «Портрет напольного гетьмана».
З'явилися чудові взірці народної картини, зокрема робота невідомого автора треба розж[b]«Се діло розжувати», що є по суті збільшене за розміром повторення офорту Тараса Шевченка «Судня рада» з його відомої серії «Живописна Україна». А також славнозвісні козаки Мамаї – узагальнюючий образ волелюбного, стійкого, невмирущого українського народу.
Але найповніше спокутувати гріх далекого предка – ціною втрати єдиного сина – довелося Григорію Павловичу Галагану (1819-1888), відомому державному та громадському діячу, колекціонеру та меценату. Ще у юнацьких щоденниках він пише про те, що хотів би написати «правдиву», як він вважав, історію тих трагічних подій. Хоча цього й не сталося, натомість любов до рідних Сокиринців, його людей наповнили його життя, як писав Михайло Слабошпицький «діяннями, яким немає ціни».
Григорій Галаган належав до людей, діяльність і добрі справи яких привертали увагу ще за життя. Предводитель дворянства Борзенського повіту, совісний суддя Чернігівської губернії, віце-президент Комітету по влаштуванню селянського життя у Південно-Західному краї, голова Комісії у справах кредитної кооперації, член Державної Ради Г.Галаган був також і визначним громадським діячем. Очолюваний ним Південно-західний відділ Російського Географічного Товариства видав два томи своїх «Записок», «Історичні пісні українського народу» Антоновича і Драгоманова, збірник чумацьких пісень Івана Рудченка, три томи праць Михайла Максимовича, географічні матеріали про Буковину, бібліографію праць щодо природи Києва.
На рахунку Г.Галагана численні народні школи, прогімназія й гімназія у Прилуках, училище в Ічні. Був він і попечителем ремісничого училища в Дігтярях, під яке віддав своє помістя разом з будинком та землею.
Дякуючи за це, м. Прилуки 17 січня 1880 року обрало його своїм почесним громадянином, помістивши його портрет у приміщенні Думи. Закоханий у мистецтво, Григорій Галаган не тільки зберіг, але й примножив родинну колекцію на засадах меценатства та благодійності, національної самосвідомості. Перебуваючи за кордоном, він здебільшого купував та замовляв роботи художникам-землякам, найперше з тим, як він писав в одному з листів до матері “щоб підтримати та врятувати талант, який має прислужитись Малоросії”.
Саме таким чином у колекції з'явився портрет Григорія Галагана, авторства талановитого художника Василя Серебрякова, одного з представників так званої Римської колонії російських художників в Італії, датований 1843 роком.
Вінцем високої місії служіння народові на просвітницькій ниві стало заснування Григорієм Галаганом у 1871 році у Києві приватного навчального закладу – Колегії Павла Галагана в пам'ять свого єдиного рано померлого сина, представника сьомого покоління цього «проклятого» роду.
Це був на той час один з кращих в історії України навчально-виховний заклад, який проіснував за рахунок цієї сім'ї майже 50 років і дав можливість одержати освіту 150-ти дітям незаможних батьків, серед яких такі відомі постаті як Сергій Бердяєв, Агатангел Кримський, Михайло Драй-Хмара, Нестор Котляревський та багато інших. За висловом самого Г.Галагана, колегія мала сприяти “розкриттю в душах і умах юнаків, що навчаються, любові і розуміння головних основ життя і зробило б їх у результаті здатними служити інтересам країни і допомагало б їм бути гарними громадянами дорогої вітчизни”.
Повертаючись до Батуринської трагедії, розумієш, що не вивчені уроки історії, на жаль, повертаються новими стражданнями. Знову за зраду «засланого козачка» Януковича проливається кров кращих синів українського народу. І як тут не згадати Івана Мазепу, який у своєму заповіті закликав:
Самопали набивайте,
Острих щабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права!


Ірина Ральченко

Директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана


"Деснянська правда" 20 листопада 2014 року







QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Різне | Переглядів: 637 | Додав: Острякова | Теги: Чернігівський художній музей, директор музею Ірина Ральченко, Галаганівська колекція | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: