Головна » 2014 » Березень » 28 » Виставка творів Марії та Федора Примаченків
17:11
Виставка творів Марії та Федора Примаченків
28 березня о 15-00 в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відкрилась виставка творів Марії і Федора Примаченків "З любов'ю до людей".
Невід’ємною частиною світового художнього процесу є наївне мистецтво. Увага до нього, як до особливого напрямку, поширилася у різних країнах у ХХ столітті, коли збільшився попит на твори непрофесійних художників. Зокрема таких, як француза Анрі Руссо, грузина Ніколо Піросмані, хорвата Івана Генералича, поляка Яна Никифора Криницького.Їх імена ввійшли до «Всесвітньої енциклопедії наївного мистецтва» (Белград, 1984), де зіркою першої величини визнано українську малярку Марію Примаченко (1909–1997).
Малописьменна жінка зі складною долею висловила власну думку на історичні події, розуміння та ставлення до навколишнього світу диво-творами, в яких декоративний живопис межує з поетичним фольклором. Вражаюча фантазія, невичерпна народна мудрість і дитяча безпосередність відображення дозволили мисткині створити у притаманній їй сонячно-яскравій палітрі оригінальні роботи.
За життя мистецтво художниці було високо поціноване: її прийняли до Спілки художників України (1959), було присуджено Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка (1966), присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1970) та народного художника України (1988), нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1994). Картини мисткині зберігаються у вітчизняних і зарубіжних зібраннях знаних колекціонерів, у багатьох музеях. Понад два десятка робіт, що були закуплені Дирекцією виставок НСХУ і передані Чернігівському обласному художньому музею, майже повністю розкривають тематику творів Марії Оксентіївни.
Широко відомою вона стала завдяки унікальній серії «Болотнянські звірі», якій немає аналогів ні в українському,ні у світовому мистецтві. Буквально заворожують своїми довершеними і досить простими художніми формами зі звичними назвами звірі («Ведмеді-пасічники», 1977 р.) та химерні зооморфні пугачі («Цей звір зубами молотить», 1985 р.), образи яких народжені багатою уявою мисткині.
Улюбленим прийомом у її творчості було «олюднення» тварин. У капелюсі, з під якого видно пасма волосся, очима з віями дивляться кумедні персонажі творів «Крокодил болотяний», 1985 р., «Стародавній орел», 1986 р.
Часто за бажанням художниця змінювала вигляд істот з тією метою, щоб показати які вони дивні. Намальований звір у творі «Чотириногий одуд», 1986 р. має прикмети птаха – гребінь на голові, але в цілому відрізняється від існуючого в природі пернатого з подібною назвою. За аналогією, важко впізнати в роботі «Дика видра», 1983 р. грайливе, пухнасте звірятко, яке має коротколапе присадкувате, але досить гнучке тіло.
Крізь усі роботи художниці проходить тема боротьби добра й зла, ненависть до насилля і заклик до миру. Примаченківські загадкові звірі завжди мали земну першооснову і поштовхом до їх появи часто ставали події з життя. На початку 1980-х років, коли світ напружено стежив за міжнародними відносинами між СРСР та США, малярка створила цикл символіко-алегоричних картин, присвячених цій темі. Вигаданим страховиськом у творі «Атомна війна», 1983 р. авторка передала суть війни, що несе руйнування і загибель усьому живому. А в образі крилатого коня у картині «Горбоконик», 1986 р. втілила символ миру.
У роботі «Пішов бичок», 1986 р., присвяченій Чорнобильській трагедії, художниця показала наслідки атомного лиха – мутацію свійської тварини.
Певний інтерес становлять сюжетні композиції у виконанні Марії Оксентіївни. При всій їхній самобутності вони мають спільність з народними картинами. Теплого ліризму і гармонії сповнені мотиви казок («Змій у садок заліз», 1985 р.) і пісень («Під вишнею, під черешнею», «Ой, за гаєм, гаєм», 1985 р.), сцени з буття селян («Я пас телята», 1983 р., «Приїжджай, братику», 1987 р.), де епічно спокійні та доброзичливі герої мов запрошують взяти участь у дійстві.
Полюбляла писати Марія Примаченко і квіти. Та й вони в неї незвичайні, виростають із «вазону» (основний мотив настінного розпису) і сприймаються як «дерево життя». А ще постійна потреба у спілкуванні з глядачем спонукала мисткиню додавати до зображення словесне пояснення. Так виникли «квіти-присвяти», зразком яких є картина «Квіти матерям», 1968 р. Написом на звороті: «Квіти молодим матерям, які народили сина або дочку» автор надала твору конкретної адресності й більш розширеного задуму: квіти – символи вічного життя, що асоціюються з праматір’ю роду людського.
Справу відомої малярки продовжив її син, учень і творчий спадкоємець – Федір Примаченко (1941–2008),член Спілки художників України (1984), заслужений художник України (1998), лауреат премії імені Катерини Білокур, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеню, Почесною відзнакою Президента України (2001).
Багато в чому наслідуючи систему започаткованих матір’ю художніх образів, Федір Васильович підходив по-особливому до їх вираження. Написані у соковитих кольорах картини митця більш оповідні, ніж твори Марії Оксентіївни. У них яскравіше проявлений раціональний початок на відміну від імпровізаційності та поетичної натхненності, що було притаманно роботам геніальної малярки. У музеї зберігаються чотири твори художника. Два з них він символічно присвятив своїм батькам.
У зображенні білої пави в композиції «Птах у квітах», 1979 р. автор втілив образ матері. Вона вирізнялася серед людей своєю вдачею, зовнішнім виглядом, до чого влучно навести народну мудрість: «Павлин гарний, проте ногами нещасливий». Відсутність парного зображення пернатих підкреслює самотність Марії Оксентіївни, яку війна назавжди розлучила з батьком її дитини. Здогадувалася жінка, що загинув коханий, але продовжувала його чекати.
Разом з нею сподівався побачити рідну людину й Федір Васильович. Свої емоції він виплеснув у творі «Хата, що чекає рідного солдата», 1979 р., наповнив його драматичною інтонацією і почуттям любові. Удалину летять птахи, мов відраховують час – кількість десятиліть, що минули від останнього батькового листа. Символом добра та незгасимої надії постає хатина, яка є нескінченним ланцюгом людських доль. А наповнені насінням соняхи – образом сонця, родючості, вічного коловороту життя: народження, смерть, відродження.
Марія й Федір Примаченко полишили земні обрії. Але рід митців продовжується. Онуки геніальної малярки Петро та Іван обрали шлях у мистецтво. Як художники вони несуть далі Божу іскру таланту славетної династії, яка стала своєрідним дзеркалом цілої епохи в житті України.

Наталія Шумська – старший науковий співробітник Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.











QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Виставки | Переглядів: 1401 | Додав: Острякова | Теги: Виставка творів Марії та Федора При, Чернігівський обласний художній муз | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: