Головна » 2017 » Березень » 20 » Нев'янучий цвіт родинного дерева
14:48
Нев'янучий цвіт родинного дерева
23 березня о 15 годині в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відбулось відкриття виставки декоративного розпису «Нев'янучий цвіт родинного дерева». Виставка присвячена 95-річчю від дня народження Марфи Тимченко (1922-2009)та 110-річчю Івана Скицюка.
Понад чверть століття Україна має незалежність і кожного року в суспільстві зростає кількість людей, які усвідомлюють себе народом з багатою національною культурою. Сьогодні, у порівнянні з минулим часом, значно посилився інтерес до декоративно-ужиткового мистецтва, збільшився попит на вироби, прикрашені етнічними мотивами. Серед сучасних майстрів, які їх створюють, є ті, хто переосмислюючи художню спадщину, продовжують і збагачують давній вид народного мистецтва – декоративний живопис.
Традиції оригінальних розписів дбайливо зберігають і розвивають у с. Петриківка Дніпропетровської області. Перша в країні школа декоративного малювання, організована 1936 року за ініціативою Олександра Стативи, підготувала плеяду талановитих вихованців: Євдокію Клюпу, Галину Прудникову, Веклу Кучеренко, Ганну Данилейко, Марію Шишацьку, Федора Панка, Василя Соколенка. До тієї когорти належала і Марфа Тимченко (1922–2009), народний художник України, перший лауреат премії ім. К. Білокур, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка.
Вроджений вишуканий смак, здобуті знання, в основі яких віковий досвід народу та цінне фольклорне надбання, а також емоційне сприймання навколишнього світу, багатогранний талант, довголітня праця розкрили творчу особистість Марфи Ксенофонтівни.
Втіленням вищої мудрості, найпопулярнішим архетипом світогляду багатьох народів та символом традиційних культур світу є «Дерево життя». Чільне місце воно посідає в українській орнаментиці й своє віддзеркалення знайшло в роботах мисткині. З одвічним образом асоціюється стилізований кущ, який виступив формуючим компонентом у панно «Зірочки» (1987), подібному за композицією до «кілкових» рушників.
Як духовні сутності особливе значення для наших співвітчизників мають птахи. Декоративно трактовані («Крилатий птах», «На гулянні», 1986), вплетені в орнамент («Птахи», 1988), досить часто пернаті виступали смисловим або символіко-алегоричним центром картин Марфи Тимченко. Для написання цих образів авторка застосувала тріади кольорів, як-от – червоний-зелений-жовтий, мазки – «зернятко», «гребінець», «перехідний мазок» і суто петриківські прийоми формування тла: один з них – натуральний відтінок картону, а інший – кольоровий. Адже фон відіграє важливу функцію, надаючи зображенням виразності.
Імпровізаціями на тему народної картини можна назвати серію живописно-декоративних пейзажів, появі яких сприяли мистецькі шукання та подорожі художниці до Седнева. За поезією Тараса Шевченка, котрий бував у цьому містечку, виконані панно «Сім'я» (1987), «Явір над водою» (1985–1989). Марфа Ксенофонтівна свідомо підпорядкувала власній фантазії та законам орнаментації враження від мальовничої місцевості й захоплення віршами українського класика. З іменем великого Кобзаря пов'язана і лірична робота «Липа в цвіту» (1982). Вона безпосередньо перегукується з триптихом Івана Скицюка за темою та оригінальністю тлумачення дерева-патріарха, побаченого митцями в садибі Лизогубів.
Самобутність Марфи Тимченко виявилась у творах, присвячених рідній Петриківці, що за стилістикою близькі до українського наївного живопису. Диво-мовою своєї Батьківщини, в світлоносній барвистій палітрі, ніби осяяною сонячними променями, майстриня втілила щасливі моменти життя та дорогі серцю краєвиди у жанрових композиціях «Моє дитинство» (1986) та «Косар» (1989). Авторка вдало поєднала земне буття з художнім вимислом, проклавши місток між реальним світом і мистецьким простором.
Багаторічним супутником Марфи Тимченко був уродженець східного Поділля Іван Скицюк (1907–2004), заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. К. Білокур.
Тематика його робіт схожа за сюжетами, обраними дружиною. Він також згадував дитинство, чарівний рідний край, захоплюючі бабусині розповіді. Все це стало джерелом натхнення для митця і перетворилось у художні образи. Проте мова письма подібна за графічною формою та стриманим колоритом до традиційної вишивки західних регіонів. Таким є декоративне панно 1967 року, виконане за мотивами байки Леоніда Глібова «Зозуля і півень». Мов барвистими стібками відтворені герої нагадують квітковий орнамент.
Популярна у народній свідомості східних слов’ян міфічна істота «Жар-птиця» (або «крешана»), яка бере вогонь у Бога-Сонця, несе в собі енергію життя і дарує людям сімейне щастя, втілена в однойменних творах Івана Степановича, написаних у 1970, 1988 роках. Перший вирізняється чітким рисунком з локальними, насиченими плямами. Виражально-зображувальним засобом другого виступає експресивний червоний колір, що викликає відчуття пекучого на дотик випромінювання.
Притаманний для творчості Івана Скицюка мотив «Світового дерева». У його інтерпретації, за аналогією до рослинного світу, в міфопоетиці, ткацтві й вишивці виступають реально існуючі дерева, які, зазвичай, творяться з розгалуженою кроною, корінням та обов’язково квітучими. Цвіт на них означає сьогоднішнє життя, бруньки – майбутні покоління, а плоди являють собою людські діяння в минулому. Тож недаремно, седнівська липа, більш відома як «шевченківська», асоціювалась в уяві художника з прадавнім символом і надихнула відобразити її в полотнах «Липа», «Липа. Седнів», «Липа Шевченка в Седневі» (1978-1983).
На підґрунті мистецтва Марфи Ксенофонтівни та Івана Степановича розвинулась творча індивідуальність доньки Олени Скицюк (1950 р.н.), лауреата премій «Київ», ім. К. Білокур. ЇЇ талант виявився у роботах, співзвучних за тематикою картин, які виконані батьками, проте для них характерне оригінальне художнє рішення.
Різноманітні варіанти трактування знаку, що має вигляд рослини або дерева, наочно показано у станкових панно «Цвіте горох», «Веселка» (1986). Яскраві та соковиті за забарвленням композиції, побудовані на основі одного великого елемента, що займає всю площину та обрамлений виразними деталями.
Олена Іванівна активно продовжує принципи розпису виробів, розроблені й впроваджені в практику матір’ю. Майстриня вміє органічно поєднати вишуканий декор, ажурну техніку малювання з будь-якою керамічною або порцеляновою формою. Прикладом є плакетки «Рибки» (1982), «Осіння» (1983), «На горі», «На дні морському» (1988), пласти «А сонечко світить», «Бабки» (1986), ваза «Метелики», таріль «Перед першим польотом» (1978).
Представлений ретроспективний мистецький доробок династії Тимченко-Скицюк – окраса фондового зібрання Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. Він свідчить про безмірний поклик української душі до творчості, повертає до національних традицій, єднаючи давні покоління й сучасні.

Наталія Шумська -старший науковий спіробітник науково-дослідного відділу Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.















QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Виставки | Переглядів: 250 | Додав: Svitdem | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: