Головна » 2014 » Червень » 10 » Дві долі на зламі століть
15:27
Дві долі на зламі століть
Вони народились на зламі століть, обидва 1900-го року. Мали козацьке коріння, були українцями за походженням. А ще художниками. І за покликанням, і за освітою. Кожен з них йшов до мистецтва своїм шляхом, але як фахівці вони сформувались на теренах київської художньої школи, зокрема Української академії мистецтва.
Тільки один з них, а саме наш земляк з Олишівки Олександр Савченко-Більський (1900-1991) навчався там на початку її створення у 1918-1919 роках, а другий – уродженець станиці Пашковської, що на Кубані, Ісидор Строкун (1900-1953) потрапив туди після її реорганізації, вступивши у 1926 році до новоствореного Київського художнього інституту. Їм пощастило на вчителів, серед яких були такі знані українські майстри як Михайло Бойчук, брати Василь та Федір Кричевські, які плекали мистецьку молодь на грунті традицій національної та світової культури. Отримавши такі ґрунтовні знання та навички, вони мали усі шанси успішно займатись улюбленою справою, але буремне ХХ-е століття внесло свої корективи. Мобілізований до лав армії Денікіна, Олександр Савченко-Більський змушений був покинути батьківщину і майже 70 років жив і творив у Франції, посівши помітне місце в європейському мистецтві. Натомість, здібний художник, мистецтвознавець, вчений охоронець Чернігівського державного історико-культурного заповідника (1930-1933) Ісидор Строкун так і не зміг уповні розкрити свій талант, своє прагнення бути у контексті світового мистецтва, бо вже 1939 року його було заарештовано за звинуваченням у приналежності до «контрреволюційної націоналістичної організації, наклепі на ВКП (б) та радянський уряд». Він залишився живим, провівши у сибірському засланні 6 років, але до кінця життя жив з тавром «ворога народу», яке разом з ним розділила і його родина – дружина і троє дітей.
Та незважаючи на такі випробування долі, Ісидор Васильович встиг багато зробити і як пам’яткоохоронець наших чернігівських святинь, і як художник, у спадку якого живописні, графічні та скульптурні твори.
Частина з них, дбайливо збережена родиною, представлена зараз на виставці у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана. На противагу панівному на той час соцреалізму, у стилі якого Ісидор Строкун працював як художник-оформлювач у Чернігові, а потім у Сочі та Краснодарі, він творив також у модних на той час напрямках неовізантизму, конструктивізму, Ар деко, про що свідчать численні ескізи, які він зберігав, але так, мабуть, і не втілив у життя. Серед них, зокрема, три ескізи у «стилі Бойчука» з умовною назвою «Він і вона», «Материнство», яким притаманна площинна композиція, архітектоніка і ритм, фрескова колористична гамма.
Цікавими за композицією та насиченою кольоровою гаммою є роботи під назвою «Дівчина з глечиком», «Молитва», «Хлопчик з глеком», «Жінка з квіткою», які стилістично близькі до Ар деко, з його декоративізмом, етнічними мотивами, стилізованими формами. У цьому ж стилі виконані і три ескізи до килимів, також початку 30-тих років, де у химерних візерунках переплелися рослинні та зооморфні орнаменти, характерні для Сходу.
На виставці представлено п′ять робіт у стилі конструктивізму. Серед відомих художників, які працювали у цьому стилі, були Родченко, Лисицький, Єрмілов, Татлін. До речі, саме Володимир Татлін був професором Київського художньо інституту, коли там навчався І. Строкун і, ймовірно, ці композиції - «Обличчя» та інші були створені під його впливом і відображали прагнення до кардинальних змін у звичному способі життя, безмежний політ фантазії і мрій.
На виставці представлені і живописні роботи, створені у цей час. Це картина «Софія за роботою» знову ж таки з відчутним впливом бойчукізму та картина «Озеро» створена в імпресіоністичній манері.
Прикметно, що ці роботи Ісидора Строкуна співзвучні з творами його ровесника Олександра Савченко-Більського, який також дуже плідно працював у 1930-40-ві роки у торгівельно-промисловій графіці, але закордоном, у Франції, наслідуючи своїх великих вчителів – Г. Нарбута, Ф. Кричевського, які сповідували ідею синтетизму та універсалізму в мистецтві.
У 1945 році І. Строкун з родиною повертається в наші краї. Живе з родиною у
с. Старий Білоус, у батьків дружини, обіймає посаду художника Чернігівського історичного музею, де здебільшого працює як скульптор. На замовлення музею виготовив бюсти М. Попудренка, М. Коцюбинського, М. Щорса, останній з яких також представлений в експозиції і свідчить про високу майстерність художника.
Як стало відомо нещодавно, І. Строкун був і автором пам’ятника спаленим жителям Старого Білоуса, який, на жаль, не зберігся до нашого часу, але є його фото.
Представлені на виставці і дві живописні роботи цього періоду – «Річка Білоус» та «Хата діда Сома у Старому Білоусі», які належать родині. Цікаво, що і в нашій музейній збірці є одна робота Ісидора Васильовича, на якій зображений пам’ятник М. Коцюбинському на Болдиній горі, датована 1946 роком.
Наприкінці життя І. Строкун повертається на батьківщину, в Краснодар, де і помирає у віці 53 років після важкої хвороби. Перед відходом у інші світи він написав напутні листи усім членам родини. Дітей він просив учитися та отримати вищу освіту, щоб вони всотали у себе якомога більше знань, накопичених людством, примножили їх, роблячи це і для Батьківщини, і для себе.
Вони виконали його заповіт, а головне – зберегли пам'ять не тільки про свого батька, а й про людину, яка, незважаючи на усі примхи долі, змогла реалізувати свій талант, зробивши свій внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва першої половини XX століття.
Це ж стосується і його ровесника – Олександра Савченко-Більського, який прожив довге і плідне життя, залишивши помітний слід у європейській культурі.

Ірина Ральченко - директор Чернігівського обласного художнього музею.









QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Виставки | Переглядів: 798 | Додав: Острякова | Теги: живопис, графіка, Олександр Савченко-Більський, Ісидор Строкун | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: